Новини

Я не поет, але вірші самі ллються з моєї душі і лягають на папір

«Я не поет, але вірші самі ллються з моєї душі і лягають на папір»,- почав свою розповідь колишній учень Ковельського профтехучилища №7, учасник Майдану, АТО Олег Антонюк, прийшовши на зустріч з учнями гуртожитку.

Хлопці зацікавлено слухали про бої під Авдіївкою, Іловайськом, а дівчата ловили кожен рядочок його поезії про перше кохання.

Я люблю дзвінкі струмочки,
Коли тане сірий сніг,
Я люблю ходить в садочок
Діток забирать своїх.
Я не міг ризикувати
Тим, що так в житті люблю,
Мусив зброю в руки взяти
Те, що можу, те й роблю.

Повчальною була і розповідь про роки, колигість опановував професію токаря в нашому навчальному закладі і як вона згодилась йому і на війні, і вдома на заводі Ковельсільмаш.

Щастя своє – кожен має шукати,
Треба боротись – борись!
Мама казали, повторював тато:
-Синку, в житті всьому вчись!

You may also like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *